Марія Петрівна Бабенко – уродженка с.Багате Ізмаїльського района. Вже 10 років вона працює сільським головою рідного села і на питання, коли народилася ідея зайняти цей пост, відповідає, що з дитинства була лідером.

– З сьомого класу хотіла бути учителем і стала ним. Прийшла в рідну школу, стала зростати – завуч з виховної роботи, завуч з навчально-виховної роботи, потім – директор школи…

Інноваційні технології, радість і задоволення від роботи з молоддю – у тому числі, і в Малій академії наук… Було дуже комфортно всі 35 років роботи! Ніхто жодного разу не нагрубив, я ні разу не зірвалася, і було приємно, що будь-який вчитель з будь-якого предмету міг прийти до мене за порадою, за розробкою уроку (мова – про методику проведення).

Після 25 років педагогічного стажу не вийшла на часткову пенсію, тому що дуже люблю свою роботу і свою школу.

Чому вирішила стати сільським головою? Якось спонтанно… По селу пішли чутки, що я буду балотуватись на пост сільського голови, хоча я тоді навіть не думала про це. А потім вирішила – а чому б і ні? І задумалась – що можна зробити для поліпшення Багатого? Тому в 2010 році пішла на вибори і перемогла. А потім ще раз в 2015-му.

– Що ви обіцяли у 2010-му?

– Об’єктивніше ставитись до розподілу місцевого бюджету, робити це більш прозорою, намагаючись приділяти увагу речам, які роками не помічалися.

Насамперед вдалося вирішити проблему газифікації села. Про це мріяли 20 років! Але відсутність державних коштів не дозволяла вирішити цю проблему, тому єдиним варіантом стало співфінансування. Завдяки проекту «Саф’яни-Багате», що об’єднав два села, вдалось побудувати підвідні шляхи (за державні гроші), а ті, що розводять по селу – за наші кошти. Фінансували проект і самі жителі – кожна сім’я вносила 9 400 грн. плюс за підведення мереж до свого дому в залежності від проекту – до 40-50 тисяч гривень.

Сьогодні у нас більше 300 газифікованих будинків! І мені приємно, що ця тема знову сьогодні актуальна. За останні два роки ми газифікували ще 12 будинків. Все-таки, газове опалення – це дуже зручно і тому подобається людям. До того ж ціна на газ впала, і будемо сподіватися, що він буде коштувати ще менше, щоб не повторювалися часи, коли ми платили за нього більше 7 грн. за куб!

Ще один великий проект – це відновлення будинку культури. У нас багато талантів, багато народних колективів, які виступають на сценах Києва, Одеси, країн Європи. БК – великий, але холодний. І ми вирішили його утеплити, щоб він став затишним центром, де розвивається культура.

Реалізувати цей проект допомогла не лише сільська рада, а й місцеві спонсори. Ми встановили УФО, пройшли через проблеми з ІРЕМ (треба було оновити потужності і переробити проект, а це на секундочку 80 тисяч гривень!). І все ж ми подолали всі ці труднощі і тепер наш будинок культури теплий, а наші колоритні, самобутні та оригінальні колективи можуть розвиватися в належних умовах.

Як, напевно, і будь-яке село, приділяємо велику увагу нашому майбутньому – підростаючому поколінню. Намагаємось приходити на свята 1 вересня в школу і дитсадок не з порожніми руками.

Ми оновили бібліотечний фонд, спортивну базу, оргтехніку і всю початкову школу. У цьому нам допомогла обласна рада та її голова Анатолій Урбанський. Також хочу висловити подяку за допомогу керівнику ТОВ «Євродор» Артаку Аветісяну і нашому депутату в облраді Геворгу Аветісяну. А до 50-річчя школи завдяки коштам з обласного бюджету ми разом з Олександром Урбанським упорядкували шкільне подвір’я – тепер воно дуже охайне!

За державні кошти за підтримки братів Урбанських ми замінили старі вікна і двері на нові металопластикові. Потрібні ще нові навчальні комплекси для нової української школи – це дуже важливі і потрібні методичні посібники. Наша школа щороку дає медалістів і займає провідні місця в рейтингах з підготовки до нового навчального року та з методичної роботи. Так що знання у нас на гідному рівні!

Наше дітище – амбулаторія. Багате було в програмі будівництва нових амбулаторій, але потрібно 6 мільйонів гривень, щоб демонтувати типову будівлю 1975 року та звести на її місці нове. Ми запропонували провести реконструкцію, нічого не руйнуючи, і зуміли переконати!

Ми отримали 480 тисяч гривень з обласного бюджету, 200 тисяч виділила сільрада, ще 200 тисяч – від базового господарства «Дінекс-Трейд» (Олександр Пєтков), близько 100 тисяч – від базового господарства «Придунайська нива» (Володимир Урсул), і отримали капітально відремонтовану будівлю з оновленими водопроводом, каналізацією, системою опалення, новими вікнами та дверима, підлогами, дахом. Тепер чекаємо меблі – 10 серпня депутати обласної ради прийняли рішення про виділення нам цих коштів.

Зате у нас немає проблем з набором медперсоналу. Є головлікар, сімейний лікар, стоматолог, педіатр і лаборант. Багате – одне з перших сіл, де підписано максимальну кількість декларацій з сімейним лікарем – 1980! Так що наша амбулаторія готова.

Так, в силу певних причин закрилася аптека, але ми працюємо в цьому напрямку. У нас є комунальні будівлі, які можна віддати під аптеку, і ми пропонуємо дуже лояльні умови оренди, тому що розуміємо – це вкрай потрібно селу.

Взагалі – ми ставимо перед собою завдання відкрити додаткові послуги, а заробляти в бюджет будемо від земельного податку та оренди.

– Багато сільських голів кажуть, що після проведення ревізії землі надходження до місцевого бюджету збільшились. А як у вас?

– Це коли є резерв. У Багатому резервних земель немає – вільні лише 11 гектарів, які виділені для учасників АТО (їх у нас 11).

– А як справи зі ставкою орендної плати за землю?

– При максимальній ставці в 12% у нас вона 3-8%. У нас платники сумлінні, але в цьому році за таких умов – погода, відсутність дощів, спека – їм буде непросто.

– У вас колись була проблема підґрунтних вод…

– Так, і була вирішена на державному рівні ще покійним керівником Запорощенко. Але є інша проблема: необхідно віддамбувати південно-західну частину села (в сторону Старої Некрасівки, Утконосівки та Ізмаїла). Наша заявка на віддамбовку села і в обласному, і в державному бюджетах.

– Що з дорогами?

– Цього року бюджет розвитку рекордний за останні п’ять років – 5,6 млн гривень! Для міст ця цифра може і невелика, але для бюджету села – солідна. Наприклад, в минулому році бюджет розвитку був 3,9 млн грн.

Так, ми не можемо направити весь бюджет розвитку на одні дороги, тому доводиться викручуватися. Наприклад, для ремонту центральної дороги, яка є дорогою загального користування, ми запропонували службі автодоріг Одеської області не 10% обов’язкового співфінансування, а 50%. Це значно прискорило процес ремонту. В результаті за 7,4 мільйона гривень ми отримали хорошу дорогу з розміткою та пішохідними переходами. Обласний бюджет виділив 800 тисяч гривень, ми – три мільйони, а решта – служба автодоріг. Після цього ми своїми силами встановили дорожні знаки, і отримали дорогу, про яку довго мріяли.

Рада, що змогла переконати усіх в необхідності цієї дороги для села. Я потім почула, що на нашу дорогу звернули увагу в першу чергу через привабливу ​​пропозицію по її ремонту.

– Скажіть, а коронавірус на вас не вплинув?

– Ні. Навпаки! Ми спокійно працювали над іншими проблемами – він нас не зупинив.

Наприклад, за цей час було облаштовано дитсадок – виклали плитку. Взагалі, до дитячого садка у нас особлива увага. Ми відразу ж намагаємось знайти джерела фінансування, щоб придбати все, що потрібно – і побутову техніку, і методичні посібники. Сьогодні в садок на 100 місць ходить 80 дітлахів, щоправда не всі ходять постійно. Однак черги немає.

60% утримання бере на себе сільрада. Безкоштовно утримуються діти сироти, напівсироти, діти учасників АТО, у виняткових випадках рішенням виконкому ми приймаємо рішення по дітях, у яких немає статусу, який дає пільги, але немає і можливості оплачувати все в повному обсязі.

У день харчування дитини обходиться в 28 гривень. В цілому, з дитячим садом у нас все добре!

…Переживаємо, чи буде все так само добре і після об’єднання у велику громаду? Тому що проблем у ОТГ з’явиться більше: одна справа, коли у тебе кілька бюджетних установ, і зовсім інша, коли їх в рази більше!

– А що є крім роботи?

– Сім’я, хобі. За ці 10 років роботи сільською головою перші 5 років займалась волейболом – в місцевій жіночій команді.

Зараз нерідко виходжу на сцену в ролі ведучої. Помітила, що людям подобається, коли я веду свята.

Я ж знаю людей і, коли запрошую на сцену для нагородження, кажу про їхні успіхи і досягнення. Людям приємно – таке не кожен день говорять!

А взагалі людей треба берегти. Не можна забувати ветеранів. Треба допомагати тим, хто опинився в складних життєвих обставинах…

– Скажіть, молодь їде з села?

– За кордон – рідко. Їдуть до Києва, Одеси в пошуках роботи з хорошою зарплатою.

– Що Ви побажали б людям?

– Побажала б багатянцям залишатися багатянцями. У кожного села є менталітет, який створюють люди, історія, традиції, звичаї, оточення. Найбільш позитивними якостями багатянців є мудрість, доброзичливе ставлення один до одного, здатність, бажання і готовність допомагати.

Хочу запевнити, що стабільність Багатого – кредо керівництва села, району і майбутньої ОТГ. Ми намагатимемось зробити все, щоб розпочатий шлях розвитку в жодному разі не закінчився і не зупинився.

Ви запитували, яка у мене мрія? Щоб напрацювання останніх п’яти років збереглися і з новою силою реалізовувалися на творення і процвітання Багатого.

Бажаю всім мудрості і віри в те, що все буде добре! Тому що навколо нас люди, які бажають того ж.

Нагадаємо, що раніше розповідали про сільську голову Муравлівки Анастасію Сухову.